Про особливості відображення відомостей про доходи, у тому числі подарунки, правочини суб’єкта декларування – на семінарі в Управлінні Держпраці

29 березня 2021

29 березня 2021 року у Головному управлінні Держпраці у Харківській області відбувся семінар щодо особливостей відображення відомостей про доходи, у тому числі подарунки, відповідно до роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції.

На початку навчального тренінгу головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Олегом Герасименко було нагадано посадовим особам Управління Держпраці, що кампанія декларування 2021 року триватиме до 00.00 годин 31 березня.

Під час заходу були визначені поняття «доходів та подарунків», які зазначаються у декларації, зокрема форми подарунків та іх розміру.

Особливості відображення відомостей про доходи, у тому числі подарунки. Доходи та подарунки, які зазначаються у декларації

У декларації зазначаються відомості про доходи, які суб’єкт декларування або члени його сім’ї отримали упродовж звітного періоду (п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону).

При цьому доходи включають:

  • заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;
  • гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами;
  • дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності;
  • дохід від надання майна в оренду (користування);
  • дивіденди;
  • проценти;
  • роялті;
  • страхові виплати;
  • виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора;
  • призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях;
  • благодійну допомогу;
  • пенсію;
  • спадщину;
  • доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав;
  • подарунки;
  • інші доходи.

Під заробітною платою розуміються як основна заробітна плата, так і будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, надбавки тощо), які виплачуються (надаються) суб’єкту декларування або члену його сім’ї у зв’язку з відносинами трудового найму, крім коштів для покриття витрат на відрядження, які у цілях декларування доходом не вважаються.

Соціальні виплати, субсидії тощо вважаються доходом і відображаються в декларації лише в разі їх монетизації, тобто виплати у грошовій формі.

Подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються: у формі грошових коштів або в іншій формі. Подарунок – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової (ст. 1 Закону). Це стосується також подарунків, які суб’єкт декларування отримує від члена сім’ї або навпаки.

Якщо третя особа оплачує витрати на відпочинок (переліт, проживання тощо), лікування, освіту суб’єкта декларування або члена його сім’ї, це вважається подарунком у негрошовій формі, який повинен бути відображений у декларації із зазначенням вартості подарунка.

Водночас, оплата третьою стороною участі суб’єкта декларування у публічному заході не є доходом.

Доходи зазначаються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 ПМ. Подарунок у формі іншій, ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 ПМ.

Якщо отриманий у звітному періоді подарунок у вигляді цінного рухомого майна, транспортного засобу, нерухомого майна, нематеріального актива, цінних паперів, грошових активів чи інших об’єктів декларування перебуває у суб’єкта декларування або члена його сім’ї станом на останній день звітного періоду, такий подарунок повинен бути також відображений у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» (незалежно від вартості), 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» (за умови, якщо вартість перевищує 100 ПМ), 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» (незалежно від вартості), 7 «Цінні папери» (незалежно від вартості), 12 «Грошові активи» (якщо сукупний розмір грошових активів перевищує 50 ПМ) тощо. У декларації наступного звітного періоду, за умов, що таке майно перебуває у суб’єкта декларування або члена його сім’ї станом на останній день звітного періоду, а його вартість перевищує встановлений поріг для декларування (наприклад, 100 ПМ – для цінного рухомого майна (крім транспортних засобів), відомості про таке майно зазначаються лише у відповідному розділі декларації залежно від виду об’єкта декларування).

У разі, якщо вартість подарунка суб’єкту декларування перевищує 50 ПМ, необхідно додатково вказати у блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» відомості про договір дарування, на підставі якого набуто право власності на це майно (подарунок).

Якщо ж таке майно не належить суб’єкту декларування на останній день звітного періоду (наприклад внаслідок укладеного договору купівлі-продажу), то у декларації відомості зазначаються таким чином:

1) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації – двічі про отримані доходи:

– у негрошовій формі – у розмірі вартості майна, що подароване (за умови, якщо вартість подарунка перевищує 5 ПМ);

– у грошовій формі – як дохід від продажу майна (подарунка) (незалежно від розміру);

2) у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації – двічі в блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» про:

– договір дарування, на підставі якого набуто право власності на майно (подарунок) (за умови, якщо вартість подарунка перевищує 50 ПМ);

– договір купівлі-продажу, на підставі якого припинено право власності на майно (подарунок) (за умови, якщо вартість предмету правочину перевищує 50 ПМ).

Якщо ж майно, яке було подаровано члену сім’ї суб’єкта декларування у звітному періоді, але не належить йому на останній день звітного періоду (наприклад внаслідок укладеного договору купівлі-продажу), то у декларації зазначаються лише відомості у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» про отримані доходи:

– у негрошовій формі – у розмірі вартості майна, що подароване (за умови, якщо вартість подарунка перевищує 5 ПМ);

– у грошовій формі – як дохід від продажу майна (подарунка) (незалежно від розміру).

 

Особливості відображення відомостей про видатки та правочини суб’єкта декларування

Отже, які правочини (видатки) повинні бути відображені в декларації: усі правочини (видатки), розмір яких перевищує 50 ПМ.

У декларації зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, зазначені у пп. 2 – 9 ч. 1 ст. 46 Закону (п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону).

Видатками для цілей декларування є:

1) грошові кошти суб’єкта декларування, передані у зв’язку із правочином, вчиненим з метою:

а) придбання у власність, володіння, користування активів, зазначених у ч. 1 ст. 46 Закону, та/або послуг (наприклад, оплата навчання, лікування, косметичних, туристичних послуг тощо);

б) виконання договірних зобов’язань, в тому числі фінансових (боржником або кредитором за зобов’язанням);

в) надання благодійної, матеріальної, фінансової допомоги;

г) фінансової підтримки політичної партії у формі внеску;

ґ) виконання рішення суду, яке набуло законної сили;

д) дарування (грошові кошти як подарунок);

2) майно суб’єкта декларування (за умови припинення права власності на нього), яке є:

  1. a) засобом платежу відповідно до умов договору (наприклад, є предметом договору міни (бартеру));

б) матеріальною підтримкою політичної партії у формі внеску;

в) вкладом у статутний капітал товариства тощо.

У блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначаються відомості лише про ті видатки, яким притаманні такі ознаки в сукупності (одночасно):

Ÿ їхній розмір перевищує 50 ПМ;

Ÿ вони здійснені суб’єктом декларування;

Ÿ видатки здійснені у звітному періоді.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила (для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами), наприклад, дарування майна.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, наприклад, купівля-продаж, обмін майна тощо.

Водночас не будь-який правочин пов’язаний зі здійсненням видатку.

У блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації підлягають відображенню відомості про правочин лише за наявності сукупно таких факторів:

Ÿ вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ;

Ÿ суб’єкт декларування є стороною правочину;

Ÿ правочин вчинений у звітному періоді;

Ÿ внаслідок цього правочину виникає або припиняється право, виникає фінансове зобов’язання;

Ÿ правочин не спричинив видаток (бо якщо спричинив – зазначається у блоці полів «Інформація щодо видатку»).

Правочини, які не зумовлюють виникнення або припинення у суб’єкта декларування права власності, володіння чи користування на майно, нематеріальні та інші активи, у декларації не зазначаються. До таких правочинів належать, наприклад, складення заповіту (оскільки право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, тобто після смерті заповідача або оголошення його померлим), правочини з відкладальною обставиною (щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини).

Для зазначення відомостей у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації не має значення, перебуває відповідний актив у власності чи на іншому праві на кінець звітного періоду.

Зроблені у звітному періоді видатки не сумуються (наприклад, на виконання 1 договору).

Водночас, якщо на виконання 1 договору здійснено 4 видатки (платежі), кожен з яких перевищив 50 ПМ, то зазначаються окремо відомості про кожен з цих видатків).

Коли при передачі іншій особі грошових коштів чи майна подається повідомлення про суттєві зміни у майновому стані – див. відповідь на запитання 185 цих Роз’яснень.

Приклад 1.

Суб’єкт декларування користується квартирою на підставі договору оренди. Розмір орендної плати становить 15 000 грн щомісячно. Попри те, що за рік видатки суб’єкта декларування на оренду житла становлять 180 000 грн, відомості про них не підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації, бо разові видатки (по 15 000 грн) не перевищують поріг 50 ПМ.

Приклад 2.

Якщо у звітному періоді суб’єкт декларування придбав транспортний засіб і далі до завершення цього періоду вчинив правочин, на підставі якого право власності на це майно припинилось (наприклад, продав його), крім відображення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про отриманий від продажу майна дохід, необхідно додатково вказати інформацію про 2 правочини – договори купівлі-продажу, на підставі яких набуто та припинилось право власності на автомобіль (якщо його вартість перевищує 50 ПМ).

При цьому інформація про правочин щодо придбання майна відображається у блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (бо цей правочин спричинив видаток декларанта), а інформація про правочин щодо продажу транспортного засобу – в блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» (бо такий правочин видатку не спричинив).

Приклад 3.

Суб’єкт декларування у звітному періоді вніс однією сумою вклад у зв’язку із створенням товариства (у статутний капітал) у розмірі, що перевищує 50 ПМ.

У такому випадку, крім зазначення у розділі 8 «Корпоративні права» декларації відомостей про наявність корпоративних прав, додатково в блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про здійснений видаток в розмірі вкладу.

Приклад 4.

Суб’єкт декларування у звітному періоді подарував третій особі автомобіль вартістю 2 000 000 грн (тобто більше 50 ПМ). У блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно зазначити лише відомості про правочин, на підставі якого припинилось його право власності на транспортний засіб (договір дарування), оскільки такий правочин не спричинив видатку.

Приклад 5.

Суб’єкт декларування у звітному періоді набув право власності на будинок вартістю 1 500 000 грн, отриманий у спадщину. В такому випадку, крім зазначення у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації відомостей про будинок, додатково в блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про правочин, на підставі якого набуто право власності на об’єкт нерухомості. Для цього в полі «У результаті правочину» слід обрати варіант «Інше», а в полі «Зазначте, що саме» вказати «спадщина».

Чи декларувати видатки та правочини членів сім’ї?

Ні, відомості про видатки та правочини членів сім’ї не зазначаються в декларації.

Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю

Відповідальність передбачена за неподання або несвоєчасне подання декларації.

За умисне неподання суб’єктом декларування декларації передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 3663КК України, діє з 30.12.2020).

За несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1726 КУпАП).

Суб’єктами адміністративної або кримінальної відповідальності за неподання або несвоєчасне подання декларації є особи, які зазначені у п. 1,
п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, які відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов’язані подавати декларацію (див. Додаток 21).

Відповідальність передбачена за подання недостовірних відомостей

За подання недостовірних відомостей у декларації особа може притягатися до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 366 КК України (діє з 30.12.2020):

  • умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації, передбаченої Законом, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, карається штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
  • умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації, передбаченої Законом, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КУпАП подання завідомо недостовірних відомостей у декларації тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У разі декларування недостовірних відомостей до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до суб’єкта можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 65 Закону).

Суб’єктами адміністративної та кримінальної відповідальності за подання недостовірних відомостей є особи, які відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.