У Головному управлінні Держпраці у Харківській області проведено роз’яснювальний семінар щодо подання декларації при звільненні з публічної служби та запобігання корупційним і пов’язаним з корупцією правопорушенням

03 лютого 2021

03 лютого 2021 року головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Олегом Герасименко під час семінару, проведеного в онлайн режимі, були надані роз’яснення щодо подання декларації  при звільненні особи з публічної служби та запобігання корупційним і пов’язаним з корупцією правопорушенням.

Отже, під час кампанії декларування подати декларацію необхідно не тільки особам, які працюють на публічній службі, але й колишнім посадовцям, які звільнилися у 2020 році.

Такі особи мають подати декларацію типу “після звільнення”, а не “щорічну” декларацію.

Загалом, якщо особа звільняється з посади, яка передбачала подання декларацій, то їй потрібно подати два типи декларації — перед звільненням та після звільнення.

Декларація перед звільненням — це декларація, яку потрібно подати впродовж 20 робочих днів після звільнення. Вона охоплюватиме період, який не був охоплений деклараціями, які суб’єкт декларування подавав раніше.

Увага: якщо особа звільняєтеся під час кампанії декларування, то спочатку потрібно подати щорічну декларацію.

Наприклад, дата звільнення 31 січня 2021 року, отже до звільнення потрібно подати щорічну декларацію за 2020 рік, і лише потім подати декларацію перед звільненням, яка охоплюватиме період із 01.01.2021 по 31.01.2021 року.

Декларація після звільнення це декларація, яку потрібно подати на наступний рік після звільнення у період кампанії декларування, тобто з 1 січня по 31 березня наступного року після звільнення.

Випадки, у яких декларація після звільнення не подається?

Якщо до 1 квітня наступного року після звільнення з посади суб’єкт декларування знов розпочинає діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену в підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), і подає декларацію відповідно до частини першої статті 45 Закону (щорічну декларацію), то декларацію після звільнення подавати не потрібно.

Випадки, у яких декларації перед звільненням та після звільнення не потрібно подавати?

Якщо особа перестає бути суб’єктом декларування, наприклад згідно зі змінами, внесеними до закону, чи у зв’язку зі зміною статусу юридичної особи публічного права на юридичну особу приватного права декларації перед звільненням та після звільнення подавати не потрібно. Адже в цих випадках особа втрачає статус суб’єкта декларування і вимоги фінансового контролю більше не поширюються на неї, а отже особа вже не повинна подавати декларації.

Наприклад, помічники суддів були суб’єктами декларування у період з 18.10.2021 (дата набрання чинності Закону України від 02.10.2019 № 140-ІХ , згідно з яким їх віднесено до суб’єктів декларування) по 24.10.2020 (дата набрання чинності Законом України від 17.09.2020 № 912-ІХ «Про розвідку», яким їх виключено з числа таких суб’єктів), у зв’язку з чим на них поширювалися вимоги ст. 45 Закону щодо подачі декларацій. Після 24.10.2020 помічники суддів, а також особи, які звільнилися з цієї посади, не зобов’язані подавати декларації будь-якого типу.

У разі переведення державного службовця на іншу посаду державної служби декларація перед звільненням та після звільнення не подається. Звільнення особи за переведенням або в разі, якщо особа стала переможцем конкурсу й у зв’язку з цим звільнилася з роботи в одному органі і прийнята на роботу в інший орган наступного робочого дня (без врахування вихідних днів), не вважається припиненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки в такому випадку відбувається лише зміна посади або інших істотних умов праці.

У разі, якщо особа обіймала одночасно дві посади, що зумовлювали обов’язок подати декларацію, але протягом року особа звільнилася або іншим чином припинила перебувати на одній із таких посад, декларація перед звільненням та після звільнення не подається.

Нагадуємо, що кампанія декларування 2021 року триватиме до 31 березня.

Увага! За декларування недостовірної інформації (статтею 366-2 Кримінального кодексу України) та за неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 366-3 Кримінального кодексу України) передбачена кримінальна відповідальність, а за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування передбачена адміністративна відповідальність відповідно до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення, які за змістом є обмеженнями та заборонами певних видів поведінки посадових осіб, а за своїм призначенням це – засоби запобігання корупції

А саме :

  • обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);
  • обмеження щодо одержання подарунків(стаття 23 Закону);
  • запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними (стаття 24Закону);
  • обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25Закону);
  • обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);
  • обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища – відповідно до статті 22 Закону суб’єктам відповідальності за корупційні правопорушення забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах

Обмеження щодо одержання подарунківвідповідно до стаття 23 Закону – особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

  • у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
  • якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Але, ті ж особи, які були зазначені вище можуть і приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Передбачене цією статтею обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:

  • даруються близькими особами;
  • одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Рішення, прийняте особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 цього Закону.

Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними – відповідно до статті 24 Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

  • відмовитися від пропозиції;
  • за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
  • залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
  • письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Про виявлення такого майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником.

Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності – відповідно до вимог статті 25 Закону вказані обмеження поширюється виключно на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зокрема, вказаним особам забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

При цьому, обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування – відповідно до статті 26 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

– протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо вищезгадані особи протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;

– розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

– протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

При цьому зазначаємо, що порушення обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вказаних вимог, можуть бути визнані недійсними.

Обмеження спільної роботи близьких осіб відповідно да статті 27 Закону –  особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Ті ж особи, які претендують на зайняття посад, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Такі положення щодо обмежень необхідно знати, розуміти та дотримуватись у своїй повсякденній діяльності службовим особам Головного управління Держпраці у Харківській області!